Іловайській трагедії 10 років: у Кривому Розі вшанували пам’ять захисників

29 серпня 2014 року російська регулярна армія підступно розстріляла колони українських захисників, які виходили з оточеного Іловайська «зеленим коридором». Це була наймасштабніша трагедія часів АТО/ООС. У 10-ту річницю українці вшановують пам’ять полеглих хвилиною мовчання о 9:00 та 12:00. 

Перші українські батальйони зайшли у Іловайськ (залізничний вузол в 43 км від Донецька) 18 серпня. Звільнення міста мало стати вирішальним успіхом ЗСУ на шляху до Донецька. Як писав у хронології подій Офіс Генпрокурора, метою операції мало бути «повне блокування міст Луганськ, Донецьк та Макіївка; звуження зовнішнього кола ізоляції та відновлення діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування».

З травня по серпень українські війська мали успіхи: визволили частину Донецької та Луганської, повернули під контроль Маріуполь, Слов’янськ, Артемівськ, 250 км держкордону тощо.

«Тоді ми заходили (в Іловайськ – ред.) в надії, що перемога буде за нами. Так би воно і було, якби російські війська не втрутилися», — розповідав пізніше Громадському Володимир Махоркін, боєць батальйону Донбас.

Разом з ЗСУ в операції брали участь добровольчі батальйони, зокрема підрозділи МВС України Дніпро-1, Шахтарськ, Азов, Миротворець, Херсон, Світязь, Івано-Франківськ та батальйон Донбас Нацгвардії України.

Українським військовим вдалося закріпитися у західній частині міста, розділеного навпіл залізницею. Іншу частину міста утримували підконтрольні росіянам найманці.

Протягом 8−23 серпня росіяни нарощували ракетно-артилерійські удари з РСЗВ «Град», «Смерч» та «Ураган» по наближених до кордону позиціях сил АТО. А в ніч з 23 на 24 серпня 2014 року росія увійшла на територію Старобешевського району Донецької області, а далі здійснили марш в район Іловайська. Це 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 60 гармат, до 45 мінометів, до 320 БМП та БМД.

Українські підрозділи не втримали наступ російської армії від кордону до Іловайська. Надвечір 24 серпня окупаційна армія перерізала рубіж Старобешево-Кутейникове, завдяки якому йшло постачання українських сил у Іловайську. Його захисники опинилися в оточенні.

За даними СБУ в районі Іловайська українські сили значно поступалися окупантам: особовий склад – 1:18, танки – 1:11, бронетехніка – 1:15, Гради – 1:24.

Тодішній головнокомандувач ЗСУ Віктор Муженко в інтерв’ю УП підкреслював, що то було повноцінне вторгнення рф в Україну: «Це були російські офіцери, російські екіпажі і російська техніка. На той час кордон уже нами не контролювався. путін пояснив, що вони „заблукали“. А реально це було вторгнення. Підрозділи російської армії без оголошення війни, в порушення всіх міжнародних норм пройшли через кордон, і розпочалася агресія по відношенню до України».

В оточенні опинилися численні підрозділи українських сил: 51-ї окремої механізованої бригади (обмр), 17 окремої танкової бригади, 93 омбр, 55 окремої артилерійської бригади, 91-го окремого полку оперативного забезпечення, 121-ї окремої бригади зв’язку, 40-го батальйону територіальної оборони, 73 морського центру спеціального призначення, зведеного підрозділу військовослужбовців ЗСУ (захисники, що відійшли з Савур-Могили), підрозділи батальйонів МВС України Дніпро-1, Миротворець, Світязь, Херсон, Івано-Франківськ, Азов, Шахтарськ, батальйону Нацгвардії Донбас. Загалом – 1200-1300 українських військових.

27 серпня сили ЗСУ востаннє спробували прорвати зовні кільце навколо Іловайська, щоб допомогти військовим, які туди потрапили. Однак вони були розбиті та зазнали важких втрат.

28 серпня українське командування спробувало домовитися з російською стороною про вихід бійців з оточення. росіяни умисно затягували час для облаштування тактично вигідних вогневих позицій по маршруту виходу сил АТО з оточення.

Зрештою було узгоджено шлях відступу українських сил з котла «зеленим коридором» (двома маршрутами). Спочатку передбачалося, що війська вийдуть у повній амуніції, зі зброєю. Однак пізно ввечері 28 серпня Муженко отримав від РФ вимогу, щоб війська виходили беззбройними. «Це було для нас неприйнятним, і було сплановано йти на прорив, який мав розпочатися о 3-й годині ночі 29-го серпня. Він не розпочався. Тому що на більш низькому рівні було прийнято рішення виходити під гарантії російської сторони», – розповідав пізніше Муженко.

У ніч на 29 серпня путін звернувся до «бойовиків» із закликом відкрити «гуманітарний коридор». Але це була пастка: 29 серпня російські війська відкрили вогонь, розстрілявши українські колони на марші.

При виході з коридору 29 серпня 2014 року загинуло понад 250 українських захисників. Понад 400 бійців було поранено, близько 300 — потрапили в полон. Близько двох десятків осіб роками вважалися зниклими безвісти. Українських захисників тоді розстріляли разом із полоненими російськими військовослужбовцями, які теж виходили в колоні і мали стати гарантією дотримання умов «коридору». Росіяни знищили майже всю техніку.

У 10-ту річницю трагедії Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський зазначив:

«Цей день завжди нагадуватиме нам про підступність та віроломність російського агресора, про те, що будь-які переговори із терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою, і що довіряти їм не можна».

Журналісти Радіо Свобода з’ясували, що 331-й парашутно-десантний Костромський полк зсу рф, що брав участь у розстрілі ЗСУ під Іловайськом, було розгромлено навесні 2022 під час оборони Києва. Зокрема в боях за Мощун.

Інший полк – 247-й зазнав значних втрат в Херсонській області, звідки росіянам довелося відступити.

29 серпня оголошено Днем пам’яті захисників України. Криворіжці провели хвилину мовчання біля ПК на Карачунах.