Криворіжець Микола Шевченко поліг на Донеччині

Миколі Шевченку було 32. Свій військовий шлях почав з 98-го батальйону «Азов». Пройшов від солдата до командира батальйону 111-ї бригади, навчався за кордоном. Останній бій прийняв 27 грудня 2025 року на Донецькому напрямку. 

«Він був Героєм. Справжнім побратимом. Такі люди потрібні нам, для того, щоб боронити Україну. Він був дуже ерудованою, високоінтелектуальною людиною. Пів року навчався у США – виграв конкурс. Був добровольцем, як і більшість з нас», – розповів «Доцент», побратим Миколи Шевченка.

«Він був справжнім офіцером. Таких офіцерів катастрофічно мало. Це людина з великої літери. Для мене він був родиною», – додає побратим Дмитро.

За час служби захисник побував на багатьох запеклих ділянках фронту. Зокрема, Купʼянськ та Бахмут – згадує побратим. У мирному житті займався підтримкою військовослужбовців та ветеранів, що брали участь в АТО. Був випускником Університету митної справи та фінансів.

Вдома на свого Героя чекала матір та кохана дівчина, з якою планували створити сімʼю. Мав похресників.

«Найголовніша його риса була – бути першим для своєї країни. Що б не трапилося він протягував руку допомоги. Був добрим та чуйним. Любив свою родину. Для мене він лишався опорою. Ніколи не казав, що йому важко, навіть на війні. Я народила дитину, яку любить світ. Він був справжнім українцем, справжнім воїном. Я ним пишаюсь», – розповіла матір Миколи.

«Коротко ніколи не скажеш про Миколу. Це була найсправедливіша, найчесніша людина. Піклувався про всіх – про сімʼю, побратимів. Завжди боровся за справедливість та єдність. Настільки любив Україну, що небагато її так люблять. Хотів, щоб вона розквітала, щоб ми боролися і були сильними. Це про нього. Найкраща, світла, добра, велика людина, яку поважали всі», – каже дівчина Миколи, Олена.

Прощалися із захисником 3 січня 2026 року. Миколу Шевченка поховали на Всебратському кладовищі Кривого Рогу.

Редакція СВОЇх висловлює щирі співчуття рідним та близьким воїна. Вічна памʼять та шана!