Криворізький нацгвардієць Артур розповів про Маріуполь, полон та повернення на фронт

Артур – водій з самого малечку, водити його навчив дідусь. У війську також став водієм вже зенітно-артилерійського комплексу. В 2019 році він прийшов на строкову військову службу в 21-ї окрему бригаду Національної гвардії України. В 2020 підписав контракт. Наступного року потрапив на ротацію у Маріуполь – охороняв аеропорт. Саме там зустрів повномасштабне вторгнення – 8 лютого 2022 року ротно-тактична група бригади виїхала на чергову ротацію до Донеччини.

«18 лютого 2022 року ми з побратимами несли службу і бачили як в морі до міста підходили кораблі, їх було з 10», – згадує нацгвардієць. 22 лютого 2022 року о 4 ранку в Маріуполі вже було чути вибухи, тоді він не розумів, що відбувається.

«Коли поруч пролетів літак і скинув бомбу, тоді вже зрозуміли – війна». 

Росіяни почали бомбити мирне українське місто, тоді їм повідомили — розпочалося повномасштабне вторгнення. Вони зустрічали російську авіацію у бойовій готовності. Нацгвардієць був водієм, поки був боєкомплект на зенітній установці. Потім, каже, стали всі піхотою – бігали по позиціях відбивали наступ росіян, тримали оборону. 

Нацгвардійцям повідомили, що вони підпорядковуються «Азову». Тоді вони взяли в полон семеро росіян.

«Ми знімали відео, воно не збереглося. Я пожартував – «Уяви як нас так поведуть». Потім так і вийшло, що нас вивели в полон». 

Російських військ було дуже багато – вони брали місто у кільце і зжимали його. Група Артура була на правому березі, згодом команда – відступати аби не потрапити в повне оточення, прориватися до заводу. 

«Ми проривались через кільце, виходили невеликою групою до 30 людей. Летіло все, дрони літали, ми тягнули з собою 300-го. Потім старший групи сказав – треба прориватись на «Азовсталь». Була велика піша колона, колона машин. Багато автівок їхало на самих дисках без шин. Тут їде МАЗ повний боєкомплекту та залитий бензином – ми його зупинили, встигли залізти. Я кажу якщо сюди зараз прилетить хоча б щось – нас навіть не знайдуть». 

«На Азовсталі ми були в підвалах – з них ходили на позиції та добувати їжу. Ми називали це «лутація». Там були завалені колишні склади куди завозили гуманітарку і ми ходили туди кілометри три від нашого бункера збирали борошно, макарони – що знаходили».

«Прийшов Редіс до нас на бункер і він сказав що треба виходити в полон», – згадує нацгвардієць Артур. 

Відтоді він провів у полоні 10 місяців – його обміняли 16 лютого 2023 року. Після реабілітації він повернувся до служби. 

«Мама та дружина кажуть – звільняйся, досить. А я думаю, поки живий та здоровий можу тут допомагати і залишився на службі. Я не шкодую. Головне, що я можу чимось допомогти».

Читайте також: Криворізький нацгвардієць Професор розповів про користь БПЛА на фронті