Кривий Ріг простився з Володимиром Піменовим, який загинув від російської ракети

У той вечір хлопець святкував День народження друга в закладі. 22 лютого 2025 росіяни атакували цивільну інфраструктуру балістикою. 21-річний Володимир був серед важкопоранених, вночі він помер у лікарні на операційному столі. Був танцюристом. 

Хлопець навчався в Київській муніципальній українській академії танцю імені Сержа Лифаря. Випустився за фахом народних танців. Рідні кажуть, він був творчою людиною, шукав себе у житті в Києві, в різних проєктах, масовках, акторстві. Зокрема, рівно три роки до загибелі 23 лютого 2022 і за день до великої війни, він приймав участь у зйомках концерту «Дизель шоу», грав козака. Будував спільні плани зі своєю коханою дівчиною Мариною, яка досі знаходиться у лікарні у важкому стані. На святкуванні вони були разом. Планували купити нове авто, виховували спільну собачку Луну. Останнім часом працював у сфері ІТ. У Володимира лишилися молодший брат Артем, мама, батько та дівчина.

«Знав його з дитинства, ріс на моїх очах. Починали свій шлях з дитячих літніх таборів. Назавжди залишиться йому 21 рік. В наших очах завжди залишиться світлою, доброю, щирою людиною», – каже друг сімʼї Піменових Олександр Зінченко.

Дядько Володимира Олександр – військовослужбовець 80-ї бригади. У день загибелі племінника, якого так і не побачив перед смертю, був у лікарні на реабілітації. Він отримав чотири поранення боронячи Донеччину та Харківщину, має уламки в голові та багато травм: «Приїхав на лікарняний, прийшов до сестри, він був на праці, не зміг приїхати. Думали, наступного разу зберемося всі разом. Коли я лежав у лікарні, прозвучали два сильні вибухи. Я дізнався, що в мене загинув племінник. Хлопець старався, займався своїм улюбленим ділом, якому теж війна завадила. Він мріяв танцювати, він пішов на танці, 9 років займався. Будемо з хлопцями робити все, що буде в наших силах. Мотивація з кожним разом все більше і більше».

У Кривому Розі навчався у 36 гімназії. Виступав з гуртом «Калинонька».

«Знаєте, дуже важко втрачати таких дітей, як Вова. Таке сонечко могло б світити для всіх нас. Але клята ракета, кляті рашисти не дають світлу нації нашій життя. Дуже важко втрачати таких дітей. До віку буду пам’ятати його запальний і козацький танець, і гопак наш український. Це важко», – розповіла про свого випускника вчителька географії та біології, яка зараз вчить його молодшого брата Артема.

Редакція СВОЇх висловлює щирі співчуття родині. Світла памʼять…