Найбільше запам’яталось, як ми бігали під мінометним обстрілом. Інтерв’ю братів-нацгвардійців

Військові 21 окремої бригади імені Петра Калнишевського Національної гвардії України Володимир та Юрій – рідні брати, котрі служать в одному підрозділі та разом боронили позиції поблизу Урожайного на Донеччині. Розповідають про перший бойовий досвід під час оборони Урожайного. 

Ворог спостерігає

«Треба враховувати де, як, коли будеш зустрічати, де вигідніше, де можна переміщатись, де не будеш з однієї точки вести вогонь, бо тебе відразу накриють. Постійно треба переміщатись по різних точках», – ділиться Володимир, позивний Чайковський.

4-5 км до позицій ворога

«Треба розуміти, звідки вони можуть піти, якими проходами долізти до окопів. Потрібно добре знати місцевість: як відступити, віднести пораненого, де і які можуть бути укриття».

Як себе заспокоїти? Як готуватись до бою?

«Я про це старався не думати. А як штурм почався, бачив цей броневик, який на нас іде, думаю: це все кінець», – коментує враження від боїв Юрій.

Хто, як не ми?

«Де нема піхоти, туди спокійно заходять (ред. вороги) навіть під обстрілами. Якщо ж піхота, ніхто туди не зайде. Всім страшно, з ким не розмовляв – всім страшно, дуже страшно. А якщо не ми, то хто?»

Передивитися інтерв’ю можна тут.

Читайте також: На проспекті Миру пройшла акція-нагадування про полонених та зниклих безвісти військових…