У Кривому Розі простилися з жертвами російської атаки на місто

20 січня у День жалоби рідні, друзі та знайомі провели в останню путь 22-річну Ірину Ковальчук, 20- річного Олексія Акименка та 61-річну Олену Акименко. 17 січня російська балістика поцілила по навчальному закладу у Кривому Розі, понівечила житлові будинки.

Олексій Акименко загинув біля свого підʼїзду разом з бабусею Оленою, вона в минулому працювала у третій лікарні. Він навчався у криворізькому педагогічному університеті. Одногрупники кажуть, дзвонили йому після прильоту, але слухавку він уже не підняв.

Він мав стати вчителем географії, був справжньою зіркою, ідейним натхненником і душею студентського життя. Він казав про вчителювання: «Я зрозумів, що педагог – це друг і наставник, а стати ним – це справжнє мистецтво. Мене тішить, що я можу відійти від стандартних методик і експериментувати з новими підходами до роботи з дітьми».

Після першого вибуху Олексій побіг до навчального закладу, де працювала його тітка Ірина. З нею було все добре. Вони зустрілися і рушили додому. Бабуся вийшла назустріч, аби відкрити під’їзд. Тоді пролунав другий вибух.

Ірина ж працювала у навчальному закладі секретарем на кафедрі, була там у момент першого вибуху — оминуло. З колегою вони тікали звідти через вікно.

Біля власного підʼїзду другий удар балістики тяжко поранив її, а рідних людей — вбив. Її не стало у лікарні вночі.

«Памʼятаю як дуже світлу, гарну людину. Любили її всі. Вона була нашою старостою, усім допомагала, підтримувала. Добра людина, нам усім шкода, що так сталося. З першого по четвертий курс ми разом навчалися на транспортних технологіях…», — розповідає Карина, одногрупниця Ірини.

Родину поховали на Західному кладовищі.