Відбивали штурм Урожайного у повному кільці – нацгвардієць Іван про найбільший бій

Нацгвардієць Іван розповів про наймасштабніший штурм Урожайного, що в Донецькій області. Оборону поблизу міста тримав з 2023 року, але найгарячішим видався липень. Інтерв’ю виклали на офіційній сторінці військової частини 3011. 

Позицію під назвою «Тайфун» вдалося зайняти не з першої спроби – завадив fpv-дрон. Ворог намагався підбити машину, але не вийшло. Нацгвардійці від’їхали назад і вже через годину штурм завершився успішно.

«Перед тим, як ми заходили на позиції, я посадив РЕБом ворожий дрон», – згадує Іван.

«Ми зайшли на нашу позицію, о пів на 4 ранку нас починає обстрілювати РСЗВ «Град». Потім по рації передають, що на нас іде піхота. Це вже була 4 ранку. Ми з хлопцями зібралися і як бойовий один підрозділ вийшли на позицію і дали відпір, поклавши всю ворожу роту».

Рота зазвичай складається з близько 100-120 людей. Поряд з «Тайфуном» була позиція під назвою «Спартан», військовослужбовці, які її тримали, були вимушені відступити.

«Спартан» вже обстрілювали з танків, мінометів. росіяни ці позиції знали і просто прицільно вели вогонь. У нас є Саня, він красунчик. Йому стрілкотня йде у спину, він розвертає кулемет і просто в сторону Старомайорського попід річкою викошує всіх. Випустив короб, викинув, перезарядив і підійшов до нас». 

О 5 ранку позиції нацгвардійців почали штурмувати за допомогою техніки.

«Заходять до нас у тил, висаджують піхоту. Колісна техніка. Піхоту ми поклали знов. Ми розвертаємося в сторону Завітного Бажання і знову приймаємо бій. Через хвилин 20 заходить колісна техніка, БТР-60. Що у нас було під руками – це «Мухи», РПГ і «Матадор». Але «Матадор» ми так і не встигли використати, бо у нас всі «Мухи» пішли в хід і РПГ».

Окупантів ставало все більше. Іван з побратимами вирішили застосувати кулемети. До них заїжджала ворожа техніка. Окупанти намагалися штурмом взяти позицію, але у них не вийшло і вони відкотилися назад.

«По радіостанції наш старший командир ротної групи каже, хлопці, ви в повному кільці». 

Нацгвардійцям сказали відходити до краю Урожайного, до стели, і тримати оборону там.

«Коли ми відходили, нас обстрілювали наздогін 120-м мінометом, 152 калібром артилерії, авіація залітала. Вони намагалися штурмом перший раз взяти, в них не вийшло. Другий раз вони зайшли технікою. БТРи, ті що заходили, деякі не верталися назад. Просто згорали за населеним пунктом Урожайне». 

Іван особисто підбив два БТРи.

«Я підняв бойовий дух, коли підбив перший БТР. Хлопці, кажуть «він попав, він попав!». Вертаючись назад, у БТРа почав стукати двигун, я йому ще наздогін попадаю між задніми колесами в бак і він загорається». 

Побратим «Борода» потім добивав цю техніку.

«Наші мавіки підіймали, то казали, піхоту, що висадилася, наші хлопці з RDS (гранатомет – ред.) розбирали тільки так». 

За Урожайним Іван з побратимами тримав позицію «Дельфін». Окупанти не ризикували брати її за допомогою техніки через влучність нашої артилерії, тому використовували тактику м’ясних штурмів.

«У нас бойові контакти були по 2-3 години, стрілкотня не стихала. І хлопці у нас крепкі, бойові, не бояться ні стрілкотні, ні піхоти, ні техніки. Як казали хлопці, стояли, стоїмо і будем стояти». 

Початок повномасштабного вторгнення Іван зустрів на стоковій службі. Був водієм та перевозив особовий склад до місць виконання бойових завдань. Під час контрнаступу у Херсонській області хлопець змінив кермо на автомат, з побратимами виганяв окупантів з української землі та отримав кілька поранень.

«Водії тільки вивозять і вертаються. Я просто зловив момент, що, а чого я не можу з хлопцями воювати піти? Ми пішли штурмом на село і відбили його. Я отримав два уламкові поранення в ногу. Сам собі перемотав і пішов далі. Потім дві кулі зловив в ногу. Одну дістали зразу мені, а друга залишилася. Я вже не звертаю на неї уваги. Вона не заважає мені».

Бійці закріпилися у Дудчанах, де їх обстрілювали з усього: мінометів, артилерії, авіації.

«Витримали. Ми крепкі. 3011 ніколи не дасть задню».

Читайте також: Найбільше запам’яталось, як ми бігали під мінометним обстрілом. Інтерв’ю братів-нацгвардійців