«Якщо не битися за Костянтинівку, російські війська будуть у Кривому Розі». Інтерв’ю Федосенка

Командир 92-ї бригади, почесний криворіжець Павло Федосенко разом з іншими військовими дав інтерв’ю виданню The Economist щодо поточної ситуації на фронті. СВОЇ наводять основне зі спілкування.

Полковник Павло Федосенко — командир 92-ї, який допомагав звільнити Харківську область у вересні 2022 року. Нині разом з побратимами веде бої приблизно за 350 км на південний схід від міста.

«Всі знають, що якщо ми не будемо битися за Костянтинівку та Дружківку, російські війська будуть у Дніпрі, Харкові, Кривому Розі через кілька тижнів», — переконує Павло Федосенко.

Полковник вважає, що з імовірністю 70% росія може окупувати решту Донбасу. Питання в тому, скільки часу це може зайняти. Нині в України достатньо зброї, щоб вижити, але не перемогти російські сили. На той час, коли 24 квітня було затверджено новий пакет американської допомоги, боєприпаси були нормовані. Полковник Федосенко каже, що для своїх американських гаубиць «Паладин» він вистрілював до п’яти снарядів на день.

«Що мені робити з такою кількістю снарядів? Мої люди билися лопатами в окопах».

Він сподівається, що наслідки пакету вартістю 61 мільярд доларів будуть відчутні за кілька днів, оскільки багато зброї було заздалегідь розміщено в Польщі.

Полковник Федосенко вважає, що попри перевагу у окупантів в силі на снарядах, країна-агресорка можливо, досягла свого піку. Як приклад, кілька тижнів тому, каже він, російська піхота за підтримки 10-20 бронетехнік і танків починала штурм кожні дві-три години. Тепер вони атакують лише кожні п’ять днів або близько того, використовуючи мотоцикли та квадроцикли, щоб не піднімати пил, і просуваючись невеликими групами, щоб полювати на слабкі місця.

Близько 70% російських військових, які беруть участь у таких штурмах, – колишні засуджені. Багато солдатів ніколи раніше не брали участі в бойових діях. «Наші перехоплення свідчать про те, що вони чистять ствол, використовуючи тих, кого можуть змусити вступити в бій — кухарів, будівельників, механіків, будь-кого». У багатьох російських солдатів немає вибору.

«Більшість полонених, яких я беру, це хлопці з маленьких міст і сіл. Вони кажуть нам, що або їх уб’ють тут, або там, якщо вони втечуть». Дехто застрелився, а не здався.

Ще один військовий, командир частини ППО Олександр Тимченко вважає, що мета боїв навколо Часового Яру — не втримати кожну п’ядь землі, а не дати російській армії охопити решту території України та взяти її головні міста, зокрема Харків, Дніпро, Одесу та Київ. Так само Путіна не цікавить Донбас як його територія: він намагається підкорити Україну та припинити її прагнення стати частиною європейського порядку.

Рік тому, коли Україна готувалася до контрнаступу, найпесимістичнішим сценарієм вважалося лише утримання власних позицій. Зараз, коли росія готується до нового поштовху, це вважається найкращим варіантом. Від солдатів до генералів, усі, з ким говорив The Economist минулого тижня, знають, що Україні бракує ресурсів, щоб повернутися до своїх кордонів 1991 року, як обіцяли її політики. «Я пропоную всім, хто говорить про кордони 1991 року, доїхати аж до Бахмута», – каже полковник Тимченко.

Зараз на кону стоїть не територіальна цілісність України, а її виживання. Уповільнення російських сил на Донбасі має вирішальне значення.

Читати також: На Донеччині поліг криворіжець Григорій Косяк