Герой України Павло Федосенко став почесним громадянином Кривого Рогу

23 серпня командиру 92-ї окремої механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка, полковнику Павлу Федосенку вручили відзнаку. 

«Я – криворіжець і для мене ця відзнака – велика честь! Все життя я присвятив захисту Батьківщини, свого міста, Дніпропетровщини й надалі буду разом зі своїми «козаками» боротись за перемогу, йти впевнено  до перемоги над окупантами. Головне – перемогти і далі розвивати наш Кривий Ріг, рідну Дніпропетровщину», – розповів Павло Федосенко.

Криворіжець народився 10 жовтня 1974 у Кривому Розі, батько та брат — військові. 1995 року закінчив факультет військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

З 2014 року воював у складі 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас», потім у лавах 54-ї окремої механізованої бригади, остання посада — заступник командира бригади. Учасник Іловайських подій, на початку 2015 р. виконував бойові завдання поблизу Дебальцевого. Брав участь у боях на Світлодарській дузі. Станом на травень 2020 р. має три поранення. З 6 травня 2020 р. командир 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка.

З початком російського вторгнення в Україну 2022 року організував та успішно веде оборону міста Харкова. Бере участь у контрнаступі.

«Перших три дні ми вели бої на напрямку від адміністративного кордону Харківської та Сумської областей до адміністративного кордону Харківської та Луганської областей. Це була смуга відповідальності нашої бригади, – згадує комбриг. – Після цього надійшла команда зайняти оборону по периметру Харкова. Вночі підрозділи перегрупувалися, а вже зранку зайняли оборону вздовж кільцевої дороги. На той момент у місті точилися вуличні бої. За Харків билися усі: і військові, і цивільні. Підрозділи ЗСУ, Нацгвардія, поліція, просто добровольці. Ворога колошматили буквально на кожній вулиці. Надзвичайно важливо було перехопити ініціативу в перші 10 днів, що ми й зробили. Вибили росіян з міста, нормально закріпилися і все – вони втратили момент раптовості й зрозуміли, що більше до міста їм не пробитися».

За словами Павла Федосенка, саме у той момент усі вперше відчули, що не така страшна та російська армія, як здавалося: «росіяни – це армія варварів та мародерів, – говорить комбриг. – Коли ми вибивали росіян з Циркунів, наприклад, вони там кидали своїх поранених, особовий склад, натомість на техніку вантажили пральні машини тощо і тікали з цим награбованим барахлом у бік росії».

Після Перемоги, зізнається Павло Федосенко, він хотів би пройти з бригадою парадним маршем від Харкова до Чугуєва: «Зайти до бригади, до свого дому. Покласти квіти на могили хлопців, які загинули. Хотів би вклонитися усім матерям, подякувати за те, що виховали синів і доньок, які, не задумуючись, йшли у бій, захищали Батьківщину. Це найголовніше. А потім можна відбудовувати й вдосконалювати нашу країну. Україна має бути вільною. Наші діти, онуки мають жити у незалежній державі – за це ми й б’ємося, заради цього мої хлопці поклали свої життя».

Є у комбрига і маленька особиста мрія: «Я хочу нарешті розпакувати намет і човен, які мені подарували на День народження два роки тому. Взяти вудки. І разом з синами й донькою, яких не бачив вже пів року, поїхати відпочити туди, де мене ніхто не знайде. Вимкнути телефон, розпалити багаття, зварити юшку і просто відпочити з родиною».

8 серпня 2014 року Павла Федосенка нагородили орденом «За мужність» III ступеня. 2 березня 2022 року — надано звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка».

Редакція СВОЇХ вітає комбрига з ще однією відзнакою. Пишаємося!

August 23, 2022

Пошукаємо?