Криворіжець закатований у полоні: історія морпіха Миколи «Храм» Андреюка
40-річний військовий боронив Україну з 2014 року у складі Нацгвардії. Пройшов АТО/ООС. У 2017 перевівся до 36-ї окремої бригади морської піхоти. З початку повномасштабного вторгнення Микола з побратимами тримав оборону Маріуполя – з заводу Ілліча потрапив у російський полон. За словами сестри Миколи, там він провів 19 місяців та загинув від страшних катувань.
У мирному житті Микола Андреюк тяжко працював на карʼєрі ПівдГЗК, видобував руду. Згодом пішов у військо – телефоном повідомив рідним, що йде відпочивати в Карпати, а сам пішов на війну. Молодша сестра каже, він дуже любив гори, мандрувати лісами.
У 2021 році «Храм» отримав поранення — ворожа куля застрягла в легені. Також через шкідливу роботу на карʼєрі Микола мав мікоз легенів, йому було важко дихати. Через це його мали списати зі служби, але він продовжив контракт. Про повномасштабне вторгнення попереджав родину заздалегідь – казав, що війна торкнеться всіх. Так і відбулося.
З 24 лютого 2022 Микола був у Маріуполі, декілька місяців він з побратимами тримав оборону міста. Лише раз він написав сестрі, що живий. Їх оточували у кільце, тому воїн спалив усі свої документи та планував після розмови розбити телефон. Сказав, що залишив собі гранату на випадок російського полону.
Через місяць після дзвінка, у квітні 2022, з російських груп сестра побачила відео, де її брата беруть у полон. Від того часу по 2024 рік про Миколу нічого не було відомо. На початку цього року, після чергового обміну військовополоненими, з сестрою Миколи звʼязався десантник Сергій, який перебував з ним в одній колонії. Він повідомив — брат живий. Він розповів сімʼї, що після полону Микола хотів займатись волонтерством, закривати збори, купляти необхідні речі для військових.
Росіяни хотіли повісити на морпіха розстріл цивільних у Маріуполі. Тому ставилися до нього з особливою жорстокістю. Вага чоловіка зменшувалась на очах. У мирному житті він важив 120 кг, у полоні — близько 60 кілограмів. У камері він втрачав свідомість та ледве говорив.
Три доби співкамерники опікувались морпіхом годували з ложки, давали воду. Микола не мав сил навіть говорити. У російському госпіталі він лежав та повільно вмирав – розповів сімʼї звільнений з полону сокамерник морпіха.
Згодом сестрі Ніні випадково повідомили, що її брат Микола у київському морзі. Їй написала жінка, яка шукала інформацію про свого знайомого, який перебуває у полоні. Вона побачила інформацію про брата Ніни і співпало все, окрім зайвої літери в прізвищі. Там зазначалось, що Андрелюк М. І. (правильно – Андреюк) загинув 14 листопада 2023 не в полоні, а на полі бою. В грудні тіло направили до моргу після обміну. Рідні припускають, що через помилку росіян у імені їм не сповістили офіційно про смерть Миколи. Майже рік тривало слідство та аналіз ДНК. Лише в листопаді 2024 року рідні змогли гідно провести захисника в останню путь. Воїн «Храм» похований на Секторі урочистих поховань Центрального кладовища Кривого Рогу.
У Миколи Андреюка лишилися батьки, сестра та брат. Власної сімʼї він не мав.
«Він був винятково добрим, жертвував усім заради близьких людей. Тугу ховав за усмішкою, аби нікого не обтяжувати своїми проблемами», — каже сестра.
Редакція СВОЇх висловлює щирі співчуття родині. Вічна памʼять та шана!
Читайте також: У Кривому Розі розстріляли пам’ятник захисникові на кладовищі