Кривий Ріг прощається з жертвою ракетної атаки Нікітою Солоніченком

Відспівують Нікіту Солоніченка у Спасо-Преображенському соборі. Провести 17-річного хлопця в останню путь прийшли рідні, друзі, викладачі та знайомі. Згорьованим батькам знадобилася допомога швидкої, аби піднятися до храму. 

«Наша кровиночка, ми його завжди любили. Він був розумничка, молодець, займався. Ми його по репетиторах завжди. Чуйний, завжди допомагав. Друзів у нього багато, – розповів дядько Сергій.

Він разом з батьком Нікіти боронить Україну.

«Ми з самого початку пішли служити. Але ми не думали, що будемо дітей своїх ховати. Хай би краще нас забрало, краще б він жив. Найгірше, коли свою дитину ховаєш, а сам лишаєшся. Для кого жити потім вже?»

Нікіта навчався на другому курсі Автотранспортного фахового коледжу КНУ. 4 квітня разом з друзями йшов вулицею, коли пролунав вибух. 

«Мріяв і йшов до своїх мрій. Завжди на нього можна було покластися. Це невимовна втрата для нас. Він назавжди у нашому серці залишиться усміхненим, зі своєю іскоркою в очах», – викладачка Ольга Мотенко.

Після ракетного удару вона телефонувала усім студентам, аби перевірити чи все гаразд.

«Коли я зателефонувала Нікіті. Звертаюся до нього, а мені кажуть: ні, ні. Кажу, мені треба Солоніченко Нікіта. А мені кажуть, лише не відключайтеся, лише не відключайтеся. Я вже зрозуміла, що щось не так. Але надія в серці до останнього залишається. Коли я була на зв’язку, екстрені служби зателефонували його мамі та повідомили, що її сина більше немає. І мені сказали, що хлопчика більше немає», – згадує Ольга Мотенко.

У Нікіти залишилися батьки та молодший брат Максим.

Редакція СВОЇх висловлює щирі співчуття. Світла пам’ять…