Вчителька з Криворіжжя веде уроки з палати, де лікується її поранений на війні син

Віра Овсянікова ні на крок не відходить від свого сина розвідника. Не полишає й учнів та продовжує викладати шкільні предмети.

Володимир Овсяніков із маленького села Андріївка. В мирному житті був завзятим мисливцем. Щойно росіяни вдерлися в Україну, вирішив піти до ЗСУ. Однак там відмовили за станом здоров’я.

У березні чоловік домігся свого: подався в партизани, щоб коригувати удари українських військових на Херсонщині.

 «Ворог зупинився на кордоні мого рідного села. Я мисливець, тож добре знаю всі стежки, входи й виходи», – розповів Суспільному військовий

Далі — став до лав ЗСУ. Захищав Україну з 4 травня 2022 року у складі 43-ї окремої артилерійської бригади. Воював на Херсонщині та Донеччині. Перше поранення отримав під Бахмутом у районі Красної Гори, друге – на кордоні Луганської області. Втратив частину руки, око. Третє — важке — влітку 2023-го.

«Тоді був сильний обстріл. Росіяни атакували нас з усіх сторін. Я коригував вогонь. Був приліт і один з моїх побратимів отримав поранення, я підбіг йому допомогти і в той же момент ворог поцілив прямо в нас – весь удар я прийняв на себе», – ділиться спогадами з медиками розвідник Володимир.

Захисник опинився на межі життя та смерті. Уламки посікли майже все тіло, втратив праву руку, частину пальців на лівій та око. Сильно постраждала і права нога воїна. Був високий ризик ампутації. Володимира доправили на лікування до Львова.

Разом з розвідником приїхала і його мама – вчителька Віра Овсянікова. Жінка викладає фізику і математику в Андріївському ліцеї Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. У вересні 2023 року помер її чоловік: отримав інсульт, врятувати його не вдалося. Пані Віра ні на день не залишає сина. І прямо в його палаті продовжує дистанційно читати уроки своїм учням. Своїм робочим місцем у палаті зробила підвіконня, з якого проводить заняття.

«Це підвіконня – це мій робочий стіл. Є у мене планшет, інтернет і мої підручники. Підручники я із собою з Дніпропетровщини привезла. Я не можу без підручника, мені так краще», – розповідає Віра Овсянікова

Аби врятувати нижню кінцівку захисника, хірурги виконали 10 важких реконструктивних операцій. Одну з них – спільно з американськими колегами. Відновили кістки та пересадили власні м’які тканини пацієнта.

Загалом Володимир переніс вже зо два десятки операцій. Попереду на захисника чекає ще близько 10 втручань. Просто в палаті щодня з ним займається фізична терапевтка, аби уникнути ускладнень.

Попереду — пластичні операції з відновлення обличчя. Далі – місяці реабілітації та встановлення сучасного протезу руки. У Володимира велика мотивація відновитися: «Попри все, я мрію повернутися на фронт. Знаю, що це вже не буде “нуль”, але я хочу бути корисним та допомагати своїм побратимам», — каже розвідник.

Читати також: Понад 20 атак за добу та перерізана дорога: ситуація в Авдіївці