Тисячоліття Української Державності: як росія намагалася вкрасти нашу історію

28 липня українці вперше відзначають День Державності. На жаль, у розпал російсько-української війни. Нам вкотре доводиться виборювати право на суверенітет та незалежність. З-поміж іншого, агресор претендує не лише на нашу територію, а й історію. СВОЇ вирішили розібратися в російських міфах та фальсифікаціях. Адже історію, на відміну від змародереної пральної машини, можна і треба повертати. Тож, почнемо. 

1. Московія – не спадкоємиця Київської Русі

Історія росії дуже опосередковано пов’язана з Руссю: коли Київська Русь уже стрімко інтегрувалася в європейський простір, Москва була лише удільним князівством Володимирської землі. Історична доля росії як державного утворення починається за правління сина київського князя Володимира Мономаха, Юрія Долгорукого. У середині Х століття він став правити в Заліссі — землі, де пізніше з’явилася Москва. А розрив з Руссю відбувся, коли син Долгорукого, Андрій Боголюбський, спалив і розграбував Київ. 

«Київський погром свідчив про розрив єдиної колись держави й населення. Заліські (російські) війська вчинили з містом те, що робили з чужоземними містами. Київ для них був настільки ж чужим, як який-небудь німецький чи польський замок», – розповідає історик Андрій Павляшик.

Відомий український історик Леонід Залізняк стверджує: «права Москви на історичну та культурну спадщину княжого Києва – не більші й не менші, аніж права Мадрида, Лісабона, Парижа та Бухареста на історію й культуру латинського Риму. Як романські народи успадкували певні надбання римської культури, так і білоруси та росіяни увібрали у свій етновизначальний комплекс певні елементи культури княжого Києва. Однак, як перші не були безпосередніми творцями латинської культури Риму, так і другі мають опосередковане відношення до творення культури Київської Русі».

2. Крим – не колиска хрещення Київської Русі

Сучасний міф вже путінської пропаганди. Незмінний президент рф та любитель конспірологічних теорій так виправдовував анексію Криму. Мовляв, півострів – давня святиня російського християнства, бо тут начебто хрестився князь Володимир Великий. 

Насправді у першоджерелі «Повість временних  літ» автор подає три версії місця Хрещення Володимира: в Херсонесі, Києві або ж Василеві (Василькові). Незважаючи на досі триваючу дискусію серед науковців, значна більшість істориків вважають, що Володимир охрестився ще до походу на Крим – або 987 року, або у січні 988-го у Києві чи поблизу нього.

3. Українці – «малоруси»?

Дослідження академіка Петербурзької академії наук Олексія Шахматова вказують на те, що «малоруські (українські) племена полян, древлян, волинян, заселяли територію від берегів Прип’яті аж до Чорного моря, від Дніпра і до Карпат. Ці слов’янські племена не мали жодного споріднення з племенами меря, мурома, весь та ін., які жили в X-XIII століттях у землі Моксель, а пізніше – в Московії,  вічній землі великоросів. То були племена іншого, не слов’янського походження, а фінського. До речі, Московія як князівство та сам «стольний град» вперше з’явилися у 1277 році з «височайшого повеління» татаро-монгольського Суверена і були звичайним улусом Золотої Орди».

До речі, щодо назви «малорусь». Так греки називали у 14 столітті Руське королівство. Стародавні греки мали звичай називати «Малою» країну, яка була колискою даного народу, а «Великою» — країну, пізніше ними колонізовану. 

Російська імперія перекрутила цю назву на «малоросія» та надала негативне значення чогось другосортного та несамостійного. 

4. Петро І вкрав назву «Русь» 

«Ми є народ, у якого вкрали назву», – так казав академік Михайло Грушевський.

22 жовтня 1721 року цар Петро І проголосив Московське царство «Российской империей», а москвинів – «россиянами». Це дало Московщині, хоча й підроблений, але все ж таки, блиск культурної, цивілізованої держави з давньою історичною традицією, з візантійсько-київською церковною метрикою, вважає доктор історії Ярослав Дашкевич.

Після цього виникла нагальна потреба переписати історію імперії. Чим зайнялася наступниця Петра І Катерина ІІ.

5. Катерина ІІ народила міф про «братські народи»

Комісія під командуванням цариці усупереч історичній правді утверджувала право росіян на політичну та культурну спадщину Русі, і все її населення оголосила «единым народом». 

Були видані фальсифіковані «історичні джерела»: «История государства Российского» Миколи Карамзіна та «История России с древнейших времен» Сергія Соловйова. 

«Велика історикиня» Катерина ІІ особисто уклала родовід київських і московських князів. Тоді ж за її вказівкою провели ревізію усіх стародавніх першоджерел – одні виправляли, другі переписували, треті – найбільш небезпечні для імперії – знищили.

6. Фальсифікації СРСР 

1934 року імперську схему «історикині» Катерини ІІ продовжили головні комуністи – Сталін, Жданов і Кіров.

Вони вважали неприпустимим розглядати історію «Великороссии» окремо від історії «других народов СССР» – насамперед українців і білорусів.

Відтоді, як стверджує доктор історії Михайло Брайчевський, «в радянській історичній науці поступово створилося переконання, що минуле можна конструювати на свій смак і розсуд і що історичною істиною є директива начальства».

7. Конспірологія та історичне невігластво путіна

Зараз радянськими методами користується путін, чий «руський мір» тримається на суцільній фальсифікації. Він спробував привласнити французьку королеву Анну Київську, називає Україну антиросією та викреслює «Київська» з назви Київська Русь в російських підручниках з історії. 

Прагнення кремля приватизувати історичне минуле та культуру – спроба втримати ілюзію неіснуючої величі, яку вщент руйнує вихід України з-під російського впливу.

Як казав Збігнєв Бжезинський: «Без України імперська реставрація, що спирається або на СНД, або на євразійство, не була життєздатним вибором. Імперія без України означала б росію, що стала би більш «азійською» і більш віддаленою від Європи».

July 28, 2022

Пошукаємо?