«Вони несуть віру у Бога і таке витворяють». Експрацівниця психоневрологічного інтернату заявила, що до її будинку вторглися люди керівника

Колишня комірниця Криворізького психоневрологічного інтернату стверджує журналістам СВОЇх, що 18 травня до її будинку увірвалися двоє підлеглих керівника закладу Максима Горюнова. Вони, за її словами, вимагали підписати невідомий документ.

За словами Олени Колеснікової, вона сильно злякалась і у стані афекту підписала папірець під примусом. Також стверджує, що з будинку зникла певна сума валюти, яку донька поклала у кімнаті після повернення із-за кордону. Жінка написала заяву до поліції. Справою займається відділення поліції №5 Тернівського району.

«У понеділок вони приїхали до мене додому. Я мешкаю у приватному секторі. Вони зайшли без мого дозволу, почали ходити будинком. Я була у ванній кімнаті. Борисович (Микола Лихоліт – інженер з обладнання інтернату) почав виламувати двері у ванну. Кажуть: треба підписати якийсь папірець. Я не розумію, що це був за документ і що зі мною було у той момент. Я підписала, вони сіли та поїхали».

«Коли вони поїхали, я подзвонила Степану (Степану Литвину, заступнику керівника, – ред) і розповіла, усе, що про нього думаю. Запитала на якій підставі вони це все роблять. Хто давав право зайти до мого будинку і вести себе наче у своєму? На це він сказав, що приїжджайте, треба списати недостачі. Я кажу: я нічого не приймала, як це треба».

Олена працювала на посаді комірниці. Прийшла на роботу до закладу восени 2025-го року. Вже під час нового керівництва Максима Горюнова. Приймала та списувала продукцію для потреб інтернату. Колишня співробітниця інтернату каже, що ключі від складів були не лише у неї. Зазначає, що дублікати вимагав надати заступник директора Степан Литвин – це за її словами.

Читайте також: У Криворізькому психоневрологічному інтернаті вирощують птахів для продажу? Розслідування СВОЇх

Жінка каже, що не хотіла, аби ключі від приміщень мав хтось, окрім неї. Зокрема, заступник директора Литвин.

«Я сказала, що я не хочу цього. Адже я відповідальна особа. Він каже ”напишу розписку, ви нам не довіряєте?”. Я сама собі іноді не довіряю… Вважаю, що це неправильно, щоб ключі були ще у когось».

Експрацівниця розповідає, що згодом у лад складів почало втручатися керівництво без її відома та нагляду, як відповідальної за майно особи.

«Коли вантажився метал – це було у березні, я написала заяву про відпустку за свій рахунок. Тому, що мала поганий емоційний стан. Вони не повідомили мені, що щось вивозили зі складів. Вони робили це без мене…»

Читайте також: «Тут ж*па»: керівник криворізького психоневрологічного інтернату про вивіз металобрухту, нестачу кадрів і ігнорування областю

Вже за деякий час Олену покликали на звільнення. Мовляв, ви нам не підходите. Після непроханого «візиту» до неї додому, один зі співробітників напряму заявив, що на її місце хочуть поставити «свою» людину – стверджує колишня працівниця інтернату.

«27 квітня мене покликала до себе головний бухгалтер. Сказала, щоб я написала заяву за власним бажанням. Тому що я їм не підхожу. Але поставили умови, що маю ставити дату заднім числом – 15 квітня. Два тижні ніхто не приходив і склади не перераховував. У цей час я перебувала на лікуванні»

Ба більше, жінці почали погрожувати судом через «недостачі».

«Згодом головний бухгалтер запропонувала мені: або я приїжджаю і перераховуємо склади разом, або без мене – і того, чого не вистачає я заплачу гроші або вони подають до суду»

«На наступний день я написала, що я готова на суд. Бо я у вас нічого не брала і склади належним чином я не приймала», – розповідає Олена Колеснікова.

Вона каже, що навіть із прийомом гуманітарної допомоги у закладі немає порядку.

«Щодо гуманітарки. Приїжджає три автівки великих – я з підопічними завантажуємо склад. А вже зранку в мене забирають ключі і туди мене не пускають, як кладівницю. Я нічого не перераховувала, це робила інша людина… Коли приїжджає гуманітарка, мені кажуть, щоб я списувала. А що я списую – я не знаю»

Наприкінці інтервʼю СВОЇм колишня кладівниця Криворізького психоневрологічного інтернату не стримала сліз.

«Я не розумію, чому вони так із людьми. Вони несуть віру у Бога – як завжди кажуть. Постійно на «оперативках» про Бога розповідають… Не розумію, як можна це розповідати, а бути самим просто…»